Псалми 74:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
„Коли при́йде година озна́чена, то Я буду суди́ти справедливо.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This psalm does so particularly describe the destruction of Jerusalem and the temple, by Nebuchadnezzar and the army of the Chaldeans, and can so ill be applied to any other event we meet with in the Jewish history, that interpreters incline to think that either it was penned by David, or Asaph in David's time, with a prophetical reference to that sad event (which yet is not so probable), or that it was penned by another Asaph, who lived at the time of the captivity, or by Jeremiah (for it is of a piece with his Lamentations,) or some other prophet, and, after the return out of captivity, was delivered to the sons of Asaph, who were called by his name, for the public service of the church. That was the most eminent family of the singers in Ezra's time. See Ezr 2:41; Ezr 3:10; Neh 11:17, Neh 11:22; Neh 12:35, Neh 12:46. The deplorable case of the people of God at that time is here spread before the Lord, and left with him. The prophet, in the name of the church I. Puts in complaining pleas of the miseries they suffered, for the quickening of their desires in prayer (Psa 74:1-11). II. He puts in comfortable pleas for the encouraging of their faith in prayer (Psa 74:12-17). III. He concludes with divers petitions to God for deliverances (Psa 74:18-23). In singing it we must be affected with the former desolations of the church, for we are members of the same body, and may apply it to any present distresses or desolations of any part of the Christian church. Maschil of Asaph.
Відкрити джерело ↗74:3-8 Like a guide, the psalmist points out to the Lord what took place during the destruction of Jerusalem in 586 BC.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Гноби́тель простяг свою руку на всі її ска́рби, і бачить вона, що в святиню її увіходять пога́ни, про яких наказав Ти: „Не вві́йдуть вони в твої збо́ри!“
І ни́ні прислу́хайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його блага́нь, і нехай засві́титься Твоє лице над Твоєю спусто́шеною святинею, ради Господа!
І Він їх навчав і казав їм: „Хіба не написано: „Дім Мій — бу́де домом молитви в наро́дів усіх“, ви ж із нього зробили „печеру розбійників!“
І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі наро́ди, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скі́нчиться час тих поган.
А вони сказали мені: „Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в га́ньбі, а мур Єрусалиму поруйно́ваний, а брами його попа́лені огнем“...
І вони забуду́ють руїни відві́чні, відбудують спусто́шення давні і відно́влять міста поруйно́вані, з роду в рід попусто́шені.
І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“
I повстануть його війська́ та й знева́жать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидо́ту спусто́шення.
І сталося, як привели́ тих царів до Ісуса, то Ісус закли́кав усіх Ізраїлевих людей, і сказав військо́вим начальникам, що йшли з ним: „Підійдіть, — поста́вте свої ноги на шиї цих царів“. І вони попідхо́дили, і поста́вили свої ноги на їхні шиї.