Псалми 58:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
It is the probable conjecture of some (Amyraldus particularly) that before Saul began to persecute David by force of arms, and raised the militia to seize him, he formed a process against him by course of law, upon which he was condemned unheard, and attainted as a traitor, by the great council, or supreme court of judicature, and then proclaimed "qui caput gerit lupinum - an outlawed wolf," whom any man might kill and no man might protect. The elders, in order to curry favour with Saul, having passed this bill of attainder, it is supposed that David penned this psalm on the occasion. I. He describes their sin, and aggravates that (Psa 58:1-5). II. He imprecates and foretels their ruin, and the judgments which the righteous God would bring upon them for their injustice (Psa 58:6-9) which would redound, 1. To the comfort of the saints (Psa 58:10). 2. To the glory of God (Psa 58:11). Sin appears here both exceedingly sinful and exceedingly dangerous, and God a just avenger of wrong, with which we should be affected in singing this psalm. To the chief musician, Al-taschith, Michtam of David.
Відкрити джерело ↗58:4 Venom here means poisonous speech (see 140:3).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної!
Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,
Бо ось Я пошлю́ проти вас тих вужі́в та гадю́к, що немає закля́ття на них, і вони вас куса́тимуть, каже Господь!
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!
Як побачив же він багатьох фарисе́їв та саддуке́їв що приходять на хрищення, то промовив до них: „Роде зміїний, — хто вас надоуми́в утікати від гніву майбутнього?
О змії, о ро́де гадю́чий, — я́к ви втечете від за́суду до геє́нни?
І буде ба́витися немовля́тко над діркою гада, і відня́те від перс дитинча́ простягне́ свою руку над но́ру гадюки, —