Псалми 56:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Він пошле з небес — і врятує мене, Він пога́ньбить того, хто чату́є на мене. Се́ла. Бог пошле Свою милість та правду Свою
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
It seems by this, and many other psalms, that even in times of the greatest trouble and distress David never hung his harp upon the willow-trees, never unstrung it or laid it by; but that when his dangers and fears were greatest he was still in tune for singing God's praises. He was in imminent peril when he penned this psalm, at least when he meditated it; yet even then his meditation of God was sweet. I. He complains of the malice of his enemies, and begs mercy for himself and justice against them (Psa 56:1, Psa 56:2, Psa 56:5-7). II. He confides in God, being assured that he took his part, comforting himself with this, that therefore he was safe and should be victorious, and that while he lived he should praise God (Psa 56:3, Psa 56:4, Psa 56:8-13). How pleasantly may a good Christian, in singing this psalm, rejoice in God, and praise him for what he will do, as well as for what he has done. To the chief musician upon Jonath-elem-rechokim, Michtam of David, when the Philistines took him in Gath.
Відкрити джерело ↗56:4 mere mortals: Or mere flesh, in contrast to the immortal and infinitely more powerful God (see Isa 2:22).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тому́ то ми сміливо говоримо: „Господь — мені Помічни́к, і я не злякаюсь ніко́го: що зробить люди́на мені?“
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
До Тебе я кли́чу, о Господи ске́ле моя, — не будь же безмо́вним до мене, — бо коли Ти замо́вкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гро́бу.
не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню́ Я тебе, і тобі поможу́, і прави́цею правди Своєї тебе Я підтри́маю.
А Єгипет — не Бог, а люди́на, а коні їхні — тіло, не дух: як простя́гне Господь Свою руку, то спіткне́ться пома́гач, впаде́ і підпома́ганий, — і ра́зом вони всі погинуть!
Я надію на милість Твою поклада́ю, моє серце радіє спасі́нням Твоїм! Я буду співати Господе́ві, бо Він доброді́йство для мене вчинив.
Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,