Псалми 49:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.
Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“
І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
Вони стали всі ра́зом безумні й безглузді, — наука марна́ — оце дерево!
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!
„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.