Псалми 33:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is a psalm of praise; it is probable that David was the penman of it, but we are not told so, because God would have us look above the penmen of sacred writ, to that blessed Spirit that moved and guided them. The psalmist, in this psalm, I. Calls upon the righteous to praise God (Psa 33:1-3). II. Furnishes us with matter for praise. We must praise God, 1. For his justice, goodness, and truth, appearing in his word, and in all his works (Psa 33:4, Psa 33:5). 2. For his power appearing in the work of creation (Psa 33:6-9). 3. For the sovereignty of his providence in the government of the world (Psa 33:10, Psa 33:11) and again (Psa 33:13-17). 4. For the peculiar favour which he bears to his own chosen people, which encourages them to trust in him (Psa 33:12) and again (Psa 33:18-22). We need not be at a loss for proper thoughts in singing this psalm, which so naturally expresses the pious affections of a devout soul towards God.
Відкрити джерело ↗33:7 The nations surrounding Israel thought that the sea had divine power, but it is under God’s control, within boundaries that he set (see 104:8-10).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А по́дувом ні́здер Твоїх вода ску́пчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загу́сли були в серці моря!
то спини́лась вода, що зве́рху текла́, стала одним ва́лом, дуже дале́ко від міста Ада́ма, що збоку Цортану, а та, що текла до сте́пу, до Солоного моря, стекла́ зо́всім, і була́ відділена, а народ перейшов навпроти Єрихо́ну.
І станеться, коли спи́няться сто́пи ніг священиків, що носять ковчега Господа, Владики всієї землі, у воді Йорда́ну, буде спи́нена вода, що тече зве́рху, і стане одним валом“.
Ти кі́ньми Своїми по мо́рю топта́в, по во́дній великій грома́ді.
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.
Чи Мене ви боятись не бу́дете, — каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок покла́в за границю для моря, за вічну межу́, якої воно не пере́йде: хоч повста́нуть, та не перемо́жуть, і шумі́тимуть хвилі його, але не пересту́плять її!
А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!