Псалми 33:16
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is a psalm of praise; it is probable that David was the penman of it, but we are not told so, because God would have us look above the penmen of sacred writ, to that blessed Spirit that moved and guided them. The psalmist, in this psalm, I. Calls upon the righteous to praise God (Psa 33:1-3). II. Furnishes us with matter for praise. We must praise God, 1. For his justice, goodness, and truth, appearing in his word, and in all his works (Psa 33:4, Psa 33:5). 2. For his power appearing in the work of creation (Psa 33:6-9). 3. For the sovereignty of his providence in the government of the world (Psa 33:10, Psa 33:11) and again (Psa 33:13-17). 4. For the peculiar favour which he bears to his own chosen people, which encourages them to trust in him (Psa 33:12) and again (Psa 33:18-22). We need not be at a loss for proper thoughts in singing this psalm, which so naturally expresses the pious affections of a devout soul towards God.
Відкрити джерело ↗33:16-17 army . . . great strength . . . warhorse: Even military might is under God’s control (see 33:10-11; Eccl 9:11).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе.
Бо хто буде хвали́тись, хай хва́литься тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я — то Господь, Який на землі чинить ми́лість, правосу́ддя та правду, бо в цьо́му Моє уподо́бання, каже Господь!
І сказав Господь до Гедеона: „Числе́нний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, — щоб не запиша́вся надо Мною Ізраїль, говорячи: Рука моя спасла мене.
І вернулась вода, і позакривала колесни́ці та комо́нників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався!
бо повстали аммоні́тяни та моаві́тяни на ме́шканців гори Сеїр, щоб учинити їх закля́ттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчи́ли це з ме́шканцями Сеїру, стали помагати один проти о́дного, щоб ви́губити себе.
Боже наш, чи ж Ти не осу́диш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силе́нною, що прихо́дить на нас, і ми не знаємо, що́ зробимо, бо наші очі — на Тебе!“
І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м.
І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь.
А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.
І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“