Псалми 33:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is a psalm of praise; it is probable that David was the penman of it, but we are not told so, because God would have us look above the penmen of sacred writ, to that blessed Spirit that moved and guided them. The psalmist, in this psalm, I. Calls upon the righteous to praise God (Psa 33:1-3). II. Furnishes us with matter for praise. We must praise God, 1. For his justice, goodness, and truth, appearing in his word, and in all his works (Psa 33:4, Psa 33:5). 2. For his power appearing in the work of creation (Psa 33:6-9). 3. For the sovereignty of his providence in the government of the world (Psa 33:10, Psa 33:11) and again (Psa 33:13-17). 4. For the peculiar favour which he bears to his own chosen people, which encourages them to trust in him (Psa 33:12) and again (Psa 33:18-22). We need not be at a loss for proper thoughts in singing this psalm, which so naturally expresses the pious affections of a devout soul towards God.
Відкрити джерело ↗33:11 God’s word still orders creation and will do so forever. • God’s intentions are marvelous (40:5; 92:5).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
що звіщаю кінець від поча́тку, і напере́д — що не сталося ще, і що говорю́: „Мій за́мір відбу́деться, і всяке жада́ння Своє Я вчиню́“,
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
Бо Я знаю ті думки́, які ду́маю про вас, — говорить Господь, — думки́ споко́ю, а не на зло, щоб дати вам буду́чність та надію.
Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться, й як Я був врадив — те спо́вниться,
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її?
У Нім, що в Нім стали ми й спадкоє́мцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,
Свідо́цтва Твої дуже певні, а дому Твоєму нале́житься святість, о Господи, на довгії дні!