Псалми 32:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This psalm, though it speaks not of Christ, as many of the psalms we have hitherto met with have done, has yet a great deal of gospel in it. The apostle tells us that David, in this psalm, describes "the blessedness of the man unto whom God imputes righteousness without words," Rom 4:6. We have here a summary, I. Of gospel grace in the pardon of sin (Psa 32:1, Psa 32:2), in divine protection (Psa 32:7), and divine guidance (Psa 32:8). II. Of gospel duty. To confess sin (Psa 32:3-5), to pray (Psa 32:6), to govern ourselves well (Psa 32:9, Psa 32:10), and to rejoice in God (Psa 32:11). The way to obtain these privileges is to make conscience of these duties, which we ought to think of - of the former for our comfort, of the latter for our quickening, when we sing this psalm. Grotius thinks it was designed to be sung on the day of atonement. A psalm of David, Maschil.
Відкрити джерело ↗32:4 The psalmist attributes his suffering directly to the Lord’s hand of discipline (cp. 38:2; 39:10).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І послали вони, і зібрали всіх филисти́мських володарів, та й говорили: „Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та наро́да нашого“, бо було́ смертельне замі́шання в усьо́му місті. І Божа рука стала там дуже тяжка́.
Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
І побачите: Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі, — він зробив нам це велике зло. А якщо ні, то пізнаємо, що не його рука доторкнулася нас, — випа́док то був нам“.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
а тепер їхній вигляд чорніший за са́жу, не розпізнаю́ть їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості́, зробилась сухою, як дерево.
І сталося по то́му, як вони перене́сли його, то Господня рука була проти міста, — сталося дуже велике замі́шання. І вдарив Він людей того міста від мало́го й аж до великого, — і появилися на них боля́чки.