Псалми 31:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тому кожен побожний відпові́дного ча́су молитися буде до Тебе, і навіть велика нава́ла води не дося́гне до нього!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
It is probable that David penned this psalm when he was persecuted by Saul; some passages in it agree particularly to the narrow escapes he had, at Keilah (Sa1 23:13), then in the wilderness of Maon, when Saul marched on one side of the hill and he on the other, and, soon after, in the cave in the wilderness of En-gedi; but that it was penned upon any of those occasions we are not told. It is a mixture of prayers, and praises, and professions of confidence in God, all which do well together and are helpful to one another. I. David professes his cheerful confidence in God, and, in that confidence, prays for deliverance out of his present troubles (Psa 31:1-8). II. He complains of the very deplorable condition he was in, and, in the sense of his calamities, still prays that God would graciously appear for him against his persecutors (Psa 31:9-18). III. He concludes the psalm with praise and triumph, giving glory to God, and encouraging himself and others to trust in him (Psa 31:19-24). To the chief musician. A psalm of David.
Відкрити джерело ↗31:6-8 Trust in the Lord requires confidence that he has our best interests at heart.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогада́в, — і молитва моя ця до Тебе доли́нула, до храму святого Твого!
бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́!
Доро́ги Твої дай пізнати мені, Го́споди, стежка́ми Своїми мене попрова́дь,
Тож про спожива́ння і́дольських же́ртов ми знаємо, що і́дол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одно́го.
Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть!
Вони стали всі ра́зом безумні й безглузді, — наука марна́ — оце дерево!
І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли.
бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника,