Псалми 23:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
нехай но́сить він благослове́ння від Господа, а праведність — від Бога спасі́ння свого!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Many of David's psalms are full of complaints, but this is full of comforts, and the expressions of delight in God's great goodness and dependence upon him. It is a psalm which has been sung by good Christians, and will be while the world stands, with a great deal of pleasure and satisfaction. I. The psalmist here claims relation to God, as his shepherd (Psa 23:1). II. He recounts his experience of the kind things God had done for him as his shepherd (Psa 23:2, Psa 23:3, Psa 23:5). III. Hence he infers that he should want no good (Psa 23:1), that he needed to fear no evil (Psa 23:4), that God would never leave nor forsake him in a way of mercy; and therefore he resolves never to leave nor forsake God in a way of duty (Psa 23:6). In this he had certainly an eye, not only to the blessings of God's providence, which made his outward condition prosperous, but to the communications of God's grace, received by a lively faith, and returned in a warm devotion, which filled his soul with joy unspeakable. And, as in the foregoing psalm he represented Christ dying for his sheep, so here he represents Christians receiving the benefit of all the care and tenderness of that great and good shepherd. A psalm of David.
Відкрити джерело ↗23:5 A feast demonstrates the Lord’s care and mercy toward his people (see 22:26, 29). Although enemies can watch, they cannot trouble the guests. • The ritual of anointing the head with oil showed guests honor (92:9-11), hospitality, and refreshment (104:15; 133:2).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Тому́, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або ду́маємо, силою, що діє в нас,
Шуміли наро́ди, хиталися ца́рства, а Він голос подав Свій — і земля розпливла́ся.
Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
А ви маєте пома́зання від Святого, і знаєте все.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
А пома́зання, яке прийняли́ ви від Нього, — воно в вас залиша́ється, і ви не потребу́єте, щоб вас хто навчав. А що те пома́зання само вас навчає про все, — воно бо правдиве и нехи́бне, — то я́к вас навчило воно, у тім пробувайте.
А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,
І вчи́нить Господь Саваот на горі цій гости́ну з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпіко́вого то́вщу, із очи́щених вин молодих.
Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас зно́ву, — і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не віді́йме!