Псалми 18:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This psalm we met with before, in the history of David's life, 2 Sa. 22. That was the first edition of it; here we have it revived, altered a little, and fitted for the service of the church. It is David's thanksgiving for the many deliverances God had wrought for him; these he desired always to preserve fresh in his own memory and to diffuse and entail the knowledge of them. It is an admirable composition. The poetry is very fine, the images are bold, the expressions lofty, and every word is proper and significant; but the piety far exceeds the poetry. Holy faith, and love, and joy, and praise, and hope, are here lively, active, and upon the wing. I. He triumphs in God (Psa 18:1-3). II. He magnifies the deliverances God had wrought for him (v. 4-19). III. He takes the comfort of his integrity, which God had thereby cleared up (Psa 18:20-28). IV. He gives to God the glory of all his achievements (Psa 18:29-42). V. He encourages himself with the expectation of what God would further do for him and his (Psa 18:43-50). To the chief musician, A psalm of David, the servant of the Lord, who spake unto the Lord the words of this song in the day that the Lord delivered him from the hand of all his enemies.
Відкрити джерело ↗18:9-11 The Lord’s sovereignty extends over all of nature (see 104:2-4; 148:5-6).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Немає такого, як Бог, Єшуру́не, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю вели́чністю їде на хмарах.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
День же Господній прибу́де, як злодій вночі, коли з гу́ркотом небо мине, а стихі́ї, розпе́чені, ру́нуть, а земля та діла, що на ній, погорять.
Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшло́ся.
І зараз, по скорботі тих днів, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла“, і зорі попа́дають з неба, і сили небесні пору́шаться.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!