Псалми 17:3

Прочитай цей вірш повільно й порахуй, скільки разів Давид називає Бога іншим словом захисту: скеля, твердиня, Спаситель, знову скеля, щит, ріг спасіння, башта. Сім образів в одному реченні. Це не випадковість і не поетична розкіш — це людина, яка нагромаджує метафори, бо жодної однієї їй не вистачає, щоб висловити, наскільки повно вона завдячує своїм життям Богу.

Що легко пропустити: ці образи — не абстракції. "Скеля" (села) і "твердиня" (мецуда) — це конкретні географічні реалії Юдейської пустелі, де Давид роками ховався від Саула — тріщини в скелях, природні фортеці, куди важко було залізти армії. Коли він каже "сховаюсь я в ній" — він згадує реальні ночі, коли єдине, що стояло між ним і смертю, була щілина в камені. "Ріг спасіння" — образ з тваринного світу: ріг бика — це його сила й зброя, тому "ріг" став ідіомою для непереможної сили, яку Бог дає рятувати.

Цей вірш стоїть на самому початку Псалма 18 (за єврейською нумерацією — Псалом 17), який Давид склав "у той день, коли Господь визволив його з руки всіх ворогів його і з руки Саула" (заголовок псалма) — і майже дослівно повторюється у 2 Самуїла 22. Те, що пісня збереглася двічі в Писанні, каже нам: цю подяку співали не один раз, вона стала визначальною для того, як Ізраїль пам'ятав Боже верховенство над царем.

Де є розбіжність серед християн — не так у цьому вірші, як далі в псалмі ( Пс. 18:20-24), де Давид говорить про власну праведність як причину визволення. Тут же, у вірші 3, немає суперечки: це чиста, безумовна подяка тому, хто врятував незаслужено.