Псалми 147:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is another psalm of praise. Some think it was penned after the return of the Jews from their captivity; but it is so much of a piece with Ps. 145 that I rather think it was penned by David, and what is said (Psa 147:2, Psa 147:13) may well enough be applied to the first building and fortifying of Jerusalem in his time, and the gathering in of those that had been out-casts in Saul's time. The Septuagint divides it into two; and we may divide it into the first and second part, but both of the same import. I. We are called upon to praise God (Psa 147:1, Psa 147:7, Psa 147:12). II. We are furnished with matter for praise, for God is to be glorified, 1. As the God of nature, and so he is very great (Psa 147:4, Psa 147:5, Psa 147:8, Psa 147:9, Psa 147:15-18). 2. As the God of grace, comforting his people (Psa 147:3, Psa 147:6, Psa 147:10, Psa 147:11). 3. As the God of Israel, Jerusalem, and Zion, settling their civil state (Psa 147:2, Psa 147:13, Psa 147:14), and especially settling religion among them (Psa 147:19, Psa 147:20). It is easy, in singing this psalm, to apply it to ourselves, both as to personal and national mercies, were it but as easy to do so with suitable affections.
Відкрити джерело ↗147:8 God holds sovereign power over the weather (77:17-18; 78:26; 104:4; 148:5-6).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує схо́дитн сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.
але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.
зроблю́ Я загу́бу йому, — він не буде обти́наний ані підса́пуваний, — і виросте те́рня й будя́ччя на ньому, а хма́рам звелю́, щоб дощу не давали на нього!
Дя́куйте Господу, — добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Го́сподом, Богом своїм, бо вам ї́жі Він дасть на спасі́ння, і найперше зішле вам дощу́, дощу ра́ннього й пі́знього.
Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!