Псалми 147:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is another psalm of praise. Some think it was penned after the return of the Jews from their captivity; but it is so much of a piece with Ps. 145 that I rather think it was penned by David, and what is said (Psa 147:2, Psa 147:13) may well enough be applied to the first building and fortifying of Jerusalem in his time, and the gathering in of those that had been out-casts in Saul's time. The Septuagint divides it into two; and we may divide it into the first and second part, but both of the same import. I. We are called upon to praise God (Psa 147:1, Psa 147:7, Psa 147:12). II. We are furnished with matter for praise, for God is to be glorified, 1. As the God of nature, and so he is very great (Psa 147:4, Psa 147:5, Psa 147:8, Psa 147:9, Psa 147:15-18). 2. As the God of grace, comforting his people (Psa 147:3, Psa 147:6, Psa 147:10, Psa 147:11). 3. As the God of Israel, Jerusalem, and Zion, settling their civil state (Psa 147:2, Psa 147:13, Psa 147:14), and especially settling religion among them (Psa 147:19, Psa 147:20). It is easy, in singing this psalm, to apply it to ourselves, both as to personal and national mercies, were it but as easy to do so with suitable affections.
Відкрити джерело ↗147:6 God measures out his justice on the poor and on the wicked (55:22; 140:12; 145:14; 146:7).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровоже́рами,
Тож покоріться під міцну́ Божу руку, щоб Він вас Свого ча́су пови́щив.
У покорі́ться перед Господнім лицем, — і Він вас підійме!
бо знахо́дить Господь уподо́бу в наро́ді Своїм, прикраша́є покірних спасі́нням!
Шукайте Господа, всі покі́рні землі, хто вико́нує право Його! Шукайте правди, шукайте смире́ння, — може будете схо́вані ви в день Господнього гніву!
Підіймає нужде́нного з по́роху, підно́сить убогого зо смітникі́в, щоб посадити з вельмо́жами й престол слави їм дать на спа́дщину, бо Госпо́дні основи землі, і на них Він поставив вселе́нну.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Блаженні ла́гідні, бо землю вспадку́ють вони.
але захо́вана люди́на серця в нетлінні ла́гідного й мовчазно́го духа, що дорогоцінне перед Богом.