Псалми 147:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is another psalm of praise. Some think it was penned after the return of the Jews from their captivity; but it is so much of a piece with Ps. 145 that I rather think it was penned by David, and what is said (Psa 147:2, Psa 147:13) may well enough be applied to the first building and fortifying of Jerusalem in his time, and the gathering in of those that had been out-casts in Saul's time. The Septuagint divides it into two; and we may divide it into the first and second part, but both of the same import. I. We are called upon to praise God (Psa 147:1, Psa 147:7, Psa 147:12). II. We are furnished with matter for praise, for God is to be glorified, 1. As the God of nature, and so he is very great (Psa 147:4, Psa 147:5, Psa 147:8, Psa 147:9, Psa 147:15-18). 2. As the God of grace, comforting his people (Psa 147:3, Psa 147:6, Psa 147:10, Psa 147:11). 3. As the God of Israel, Jerusalem, and Zion, settling their civil state (Psa 147:2, Psa 147:13, Psa 147:14), and especially settling religion among them (Psa 147:19, Psa 147:20). It is easy, in singing this psalm, to apply it to ourselves, both as to personal and national mercies, were it but as easy to do so with suitable affections.
Відкрити джерело ↗147:2-6 The psalmist recalls the restoration of Jerusalem and the Lord’s afflicted exiles.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
то пове́рне з неволі Господь, Бог твій, тебе, і змилосе́рдиться над тобою, і зно́ву позбирає тебе зо всіх народів, куди розпоро́шив тебе Господь, Бог твій.
Слово Господа Бога, що збирає вигна́нців Ізраїля: Я ще позбира́ю до нього, до його зі́браних!
і перед Ним не вмовкайте, аж поки не змі́цнить, і аж поки не вчи́нить Він Єрусалима за славу Свою́ на землі!
По багатьох днях ти бу́деш потрі́бний, у кінці ро́ків при́йдеш до Кра́ю, що пове́рнений від меча, що зі́браний від числе́нних наро́дів, на Ізраїлеві го́ри, що за́вжди були руїною, а він був ви́ведений від наро́дів, і всі вони сидять безпечно.
Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди ви́гнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересе́рдям, і верну́ їх до місця цього́, і посаджу́ їх безпе́чно, —
І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його!
I станеться в день той, і буде засу́рмлено в велику сурму́, і при́йдуть, хто гинув у кра́ї асирійському, і вигна́нці до кра́ю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господе́ві.
Ще буду тебе будувати — й збудо́вана будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздо́бишся в бу́бни свої, та й пі́деш у тано́к тих, хто ба́виться,
А місто було широко-просто́ре й велике, та народу в ньо́му мало, і доми не були побудо́вані.
Та знай і розумій: від ви́ходу нака́зу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месі́ї сім тижнів та шістдеся́т і два тижні. І ве́рнеться наро́д, і відбудо́ваний буде майда́н і вулиця, і то буде за тяжко́го ча́су.