Псалми 147:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is another psalm of praise. Some think it was penned after the return of the Jews from their captivity; but it is so much of a piece with Ps. 145 that I rather think it was penned by David, and what is said (Psa 147:2, Psa 147:13) may well enough be applied to the first building and fortifying of Jerusalem in his time, and the gathering in of those that had been out-casts in Saul's time. The Septuagint divides it into two; and we may divide it into the first and second part, but both of the same import. I. We are called upon to praise God (Psa 147:1, Psa 147:7, Psa 147:12). II. We are furnished with matter for praise, for God is to be glorified, 1. As the God of nature, and so he is very great (Psa 147:4, Psa 147:5, Psa 147:8, Psa 147:9, Psa 147:15-18). 2. As the God of grace, comforting his people (Psa 147:3, Psa 147:6, Psa 147:10, Psa 147:11). 3. As the God of Israel, Jerusalem, and Zion, settling their civil state (Psa 147:2, Psa 147:13, Psa 147:14), and especially settling religion among them (Psa 147:19, Psa 147:20). It is easy, in singing this psalm, to apply it to ourselves, both as to personal and national mercies, were it but as easy to do so with suitable affections.
Відкрити джерело ↗147:10-11 human might: Any physical or intellectual achievement is a gift from the Lord, just like the strength of a horse. These gifts are a reason to praise the Lord, not to boast (Jer 9:23-24).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та Господь сказав Самуїлові: „Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить люди́на: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце“.
Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!
Горе тим, що в Єгипет по поміч ідуть, що на ко́ней спираються, і на колесни́ці надію свою́ покладають, — вони бо числе́нні! та на верхівці́в, — бо вони дуже сильні! але на Святого Ізраїлевого не дивляться, і до Господа не зверта́ються!
бо Ти вчи́ниш його благословенням вічним, звесели́ш його радістю, як буде він ра́зом з Тобою!
Зно́ву я бачив під сонцем, що біг не у ско́рих, і бій не в хоро́брих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців, — а від ча́су й наго́ди залежні вони!
А над Юдиним домом Я змилуюся, і допоможу́ їм через Господа, їхнього Бога, але не допоможу́ їм ані луком, ані мечем, ані війною, кі́ньми чи верхівця́ми“.
Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!