Псалми 140:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This and the four following psalms are much of a piece, and the scope of them the same with many that we met with in the beginning and middle of the book of Psalms, though with but few of late. They were penned by David (as it should seem) when he was persecuted by Saul; one of them is said to be his "prayer when he was in the cave," and it is probable that all the rest were penned about the same time. In this psalm, I. David complains of the malice of his enemies, and prays to God to preserve him from them (Psa 140:1-5). II. He encourages himself in God as his God (Psa 140:6, Psa 140:7). III. He prays for, and prophesies, the destruction of his persecutors (Psa 140:8-11). IV. He assures all God's afflicted people that their troubles would in due time end well (Psa 140:12, Psa 140:13), with which assurance we must comfort ourselves, and one another, in singing this psalm. To the chief musician. A psalm of David.
Відкрити джерело ↗140:3 sting like a snake . . . a viper: These creatures depict the wicked as very corrupt people (see Prov 23:32; Isa 14:29; Rom 3:13).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
Серед ома́ни твоє прожива́ння, через ома́ну не хочуть пізнати Мене, говорить Госпо́дь.
Один о́дного остеріга́йтесь, і не поклада́йтесь на жодного брата, — кожен бо брат обмани́ти — обма́нить, і при́ятель кожен — обмо́вник!
Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́.
Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —
Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“.
Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.