Псалми 135:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Хто світи́ла великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This is one of the Hallelujah-psalms; that is the title of it, and that is the Amen of it, both its Alpha and its Omega. I. It begins with a call to praise God, particularly a call to the "servants of the Lord" to praise him, as in the foregoing psalm (Psa 135:1-3). II. It goes on to furnish us with matter for praise. God is to be praised, 1. As the God of Jacob (Psa 135:4). 2. As the God of gods (Psa 135:5). 3. As the God of the whole world (Psa 135:6, Psa 135:7). 4. As a terrible God to the enemies of Israel (Psa 135:8-11). 5. As a gracious God to Israel, both in what he had done for them and what he would do (Psa 135:12-14). 6. As the only living God, all other gods being vanity and a lie (Psa 135:15-18). III. It concludes with another exhortation to all persons concerned to praise God (Psa 135:19-21). In singing this psalm our hearts must be filled, as well as our mouths, with the high praises of God.
Відкрити джерело ↗135:7 The psalmist tells of God’s sovereignty over the weather (Pss 29; 77:17-18; 78:26; 104:4; 147:8-9; 148:5-6).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Як голос Його забрини́ть, — у небеса́х шумлять води, а коли підіймає Він хмари із кра́ю землі, коли бли́скавки чинить дощем та вітер виво́дить з криївок Своїх,
Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх,
Просіть від Господа дощу́ ча́су весняно́го пізнього дощу́, — Господь чинить бли́скавки, і зливни́й дощ посилає їм, кожному траву на полі.
огонь та град, сніг та туман, вітер бурхли́вий, що виконує слово Його́,
Вітер віє, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля́ він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа наро́джений“.
А Госпо́дь кинув сильного вітра на море, — і зняла́ся на морі велика буря, і вже ду́мали, що корабель буде розбитий.
Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: „Іди, покажися до Аха́ва, а Я дам дощ на поверхню землі“.