Псалми 131:2
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This psalm is David's profession of humility, humbly made, with thankfulness to God for his grace, and not in vain-glory. It is probable enough that (as most interpreters suggest) David made this protestation in answer to the calumnies of Saul and his courtiers, who represented David as an ambitious aspiring man, who, under pretence of a divine appointment, sought the kingdom, in the pride of his heart. But he appeals to God, that, on the contrary, I. He aimed at nothing high nor great (Psa 131:1). II. He was very easy in every condition which God allotted him (Psa 131:2); and therefore, III. He encourages all good people to trust in God as he did (Psa 131:3). Some have made it an objection against singing David's psalms that there are many who cannot say, "My heart is not haughty," etc. It is true there are; but we may sing it for the same purpose that we read it, to teach and admonish ourselves, and one another, what we ought to be, with repentance that we have come short of being so, and humble prayer to God for his grace to make us so. A song of degrees of David.
Відкрити джерело ↗131:2 The psalmist calmed and quieted himself, surrendering his ambitions and taming his ego (Gal 2:20). • like a weaned child: The psalmist sees himself as a contented child.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте!
Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Бо так промовляє Господь, Бог, Святий Ізраїлів: Коли ви наве́рнетесь та спочи́нете, то врято́вані будете, сила вам буде в ути́шенні та в сподіва́нні. Та ви не хотіли,
Чого, душе́ моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май наді́ю на Бога, бо я Йому буду ще дя́кувати за спасіння Його, мого Бога!
Терпеливістю вашою ду́ші свої ви здобу́дете.
І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.
І сказав Давид до Саула: „На́що ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?