Псалми 12:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
It is supposed that David penned this psalm in Saul's reign, when there was a general decay of honesty and piety both in court and country, which he here complains of to God, and very feelingly, for he himself suffered by the treachery of his false friends and the insolence of his sworn enemies. I. He begs help of God, because there were none among men whom he durst trust (Psa 12:1, Psa 12:2). II. He foretels the destruction of his proud and threatening enemies (Psa 12:3, Psa 12:4). III. He assures himself and others that, how ill soever things went now (Psa 12:8), God would preserve and secure to himself his own people (Psa 12:5, Psa 12:7), and would certainly make good his promises to them (Psa 12:6). Whether this psalm was penned in Saul's reign or no, it is certainly calculated for a bad reign; and perhaps David, in spirit foresaw that some of his successors would bring things to as bad a pass as is here described, and treasured up this psalm for the use of the church then. "O tempora, O mores! - Oh the times! Oh the manners!" To the chief musician upon Sheminith. A psalm of David.
Відкрити джерело ↗12:4 The words they say reveal the character of the wicked. They deceive and overpower the godly and arrogantly question the Lord’s purposes.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!“
що противиться та несеться над усе, зване Богом чи свя́тощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.
І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“
Тепер, якщо ви готові, щоб того ча́су, коли почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всіляких родів музи́ку, попа́дали й кла́нялися бовва́нові, якого я зробив. А якщо ви не покло́нитеся, тієї години будете вки́нені до сере́дини палахкотю́чої огне́нної пе́чі, і хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?“
О ви, поколі́ння, — почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізра́їля Я? Чи може землею великої те́мряви? Чому ж каже наро́д Мій: „Ми вільно буя́ємо, — вже не прийдемо до Тебе?“
Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“.