Псалми 124:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Зроби ж, Господи, до́бре для добрих, та для простосе́рдих!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
David penned this psalm (we suppose) upon occasion of some great deliverance which God wrought for him and his people from some very threatening danger, which was likely to have involved them all in ruin, whether by foreign invasion, or intestine insurrection, is not certain; whatever it was he seems to have been himself much affected, and very desirous to affect others, with the goodness of God, in making a way for them to escape. To him he is careful to give all the glory, and takes none to himself as conquerors usually do. I. He here magnifies the greatness of the danger they were in, and of the ruin they were at the brink of (Psa 124:1-5). II. He gives God the glory of their escape (Psa 124:6, Psa 124:7 compared with Psa 124:1, Psa 124:2). III. He takes encouragement thence to trust in God (Psa 124:8). In singing this psalm, besides the application of it to any particular deliverance wrought for us and our people, in our days and the days of our fathers, we may have in our thoughts the great work of our redemption by Jesus Christ, by which we were rescued from the powers of darkness. A song of degrees of David.
Відкрити джерело ↗124:4-5 the raging waters of their fury: The enemies could have overwhelmed the Israelites and wiped them out if the Lord had not been with his people (cp. 69:15; Jer 46:8).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І говорить до мене: „Во́ди, що бачив ти їх, де сидить та розпу́сниця, то наро́ди та люди, і племе́на та язи́ки.
Поква́пся спасти́ мене, Боже, Господи, поспіши́ся ж на поміч мені!
І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —
Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько.
І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення.
І прийшов один із семи анголі́в, що мають сім чаш, і говорив зо мною, ка́жучи: „Підійди, — я покажу́ тобі засу́дження великої розпусниці, що сидить над багатьма во́дами.
без мови й без слів, не чутни́й їхній голос,
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Ось поту́жний та сильний у Господа, — мов злива із градом, мов буря руїнна, мов по́відь сильна́, заливна́, його кине на землю із силою!