Псалми 115:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Many ancient translations join this psalm to that which goes next before it, the Septuagint particularly, and the vulgar Latin; but it is, in the Hebrew, a distinct psalm. In it we are taught to give glory, I. To God, and not to ourselves (Psa 115:1). II. To God, and not to idols (Psa 115:2-8). We must give glory to God, 1. By trusting in him, and in his promise and blessing (Psa 115:9-15). 2. By blessing him (Psa 115:16-18). Some think this psalm was penned upon occasion of some great distress and trouble that the church of God was in, when the enemies were in insolent and threatening, in which case the church does not so much pour out her complaint to God as place her confidence in God, and triumph in doing so; and with such a holy triumph we ought to sing this psalm.
Відкрити джерело ↗115:4-11 This entire section is repeated in 135:15-20. • Unlike the Lord (95:3-5), idols cannot do anything; they are good for nothing.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І будете служити там богам, ділу рук лю́дських, дереву та каменеві, які не бачать, і не чують, і не їдять, і не нюхають.
Хто бога зробив та і́дола ви́лив, що він не помагає?
І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.
І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселе́нна й мешка́нці її,
Бо й воно від Ізраїля. Зробив його ма́йстер, і воно — то не Бог, бо теля самарійське на кава́лки обе́рнеться.
І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
Відсту́плять наза́д, посоро́мляться со́ромом ті, хто надію склада́в на божка́, хто бовва́нам казав: Ви наші боги!
Він годується попелом! Звело́ його серце обма́нене, — і він не врятує своєї душі, та не скаже: „Хіба не брехня у прави́ці моїй?“