Псалми 115:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Прися́ги свої Господе́ві я ви́конаю перед усім наро́дом Його́!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Many ancient translations join this psalm to that which goes next before it, the Septuagint particularly, and the vulgar Latin; but it is, in the Hebrew, a distinct psalm. In it we are taught to give glory, I. To God, and not to ourselves (Psa 115:1). II. To God, and not to idols (Psa 115:2-8). We must give glory to God, 1. By trusting in him, and in his promise and blessing (Psa 115:9-15). 2. By blessing him (Psa 115:16-18). Some think this psalm was penned upon occasion of some great distress and trouble that the church of God was in, when the enemies were in insolent and threatening, in which case the church does not so much pour out her complaint to God as place her confidence in God, and triumph in doing so; and with such a holy triumph we ought to sing this psalm.
Відкрити джерело ↗115:14-15 The psalmist blesses (107:37-38, 41) all who trust in and fear the Lord. The Creator will care for the families of those who fear him. • who made heaven and earth: This statement speaks of the Lord’s all-encompassing power in creation.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагосло́вить вас, як Він говорив вам.
Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“
І як незчисле́нні ті зо́рі небесні, а мо́рський пісок незміре́нний, так помно́жу насіння Давида, Мого раба, та Левитів, що служать Мені!“
І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для наща́дків твої́х по тобі.
І сказав Йоа́в до царя: „Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та на́що пан мій, цар, уподо́бав собі таку річ?“
І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох зе́мний, то теж і потомство твоє перелічене буде.
І ви́йде подяка із них та голос радіючих, і Я їх помно́жу, — і не буде їх мало, і просла́влю Я їх — і не будуть прини́жені!
Пото́му я глянув, — і ось на́товп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племе́н, і наро́дів, і язи́ків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодя́гнені в білу одежу, а в їхніх руках було па́льмове ві́ття.
І почув я число попеча́таних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів: