Псалми 103:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This psalm calls more for devotion than exposition; it is a most excellent psalm of praise, and of general use. The psalmist, I. Stirs up himself and his own soul to praise God (Psa 103:1, Psa 103:2) for his favour to him in particular (Psa 103:3-5), to the church in general, and to all good men, to whom he is, and will be, just, and kind, and constant (Psa 103:6-18), and for his government of the world (Psa 103:19). II. He desires the assistance of the holy angels, and all the works of God, in praising him (Psa 103:20-22). In singing this psalm we must in a special manner get our hearts affected with the goodness of God and enlarged in love and thankfulness. A psalm of David.
Відкрити джерело ↗103:17-19 the love of the Lord remains forever: The Lord’s kingdom is everlasting, so he commits himself to his people across many generations.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Хто таємно обчо́рнюв бли́жнього свого, — я зни́щу того́, високоо́кого й гордосе́рдого, — його не стерплю́!
що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в.
і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх за́повідей.
Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.
Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!
Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці,
Мій наро́де, згадай, що Бала́к, цар моавський, заду́мував був, і що йому відповів Валаа́м, син Бео́рів, від Шітті́му аж по Ґілґал, щоб пізнати тобі справедливості Господа“.
Здале́ка Господь з'яви́вся мені та й промовив: Я вічним коха́нням тебе покохав, тому милість тобі виявля́ю!
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника,