Йов 6:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Eliphaz concluded his discourse with an air of assurance; very confident he was that what he had said was so plain and so pertinent that nothing could be objected in answer to it. But, though he that is first in his own cause seems just, yet his neighbour comes and searches him. Job is not convinced by all he had said, but still justifies himself in his complaints and condemns him for the weakness of his arguing. I. He shows that he had just cause to complain as he did of his troubles, and so it would appear to any impartial judge (Job 6:2-7). II. He continues his passionate wish that he might speedily be cut off by the stroke of death, and so be eased of all his miseries (Job 6:8-13). III. He reproves his friends for their uncharitable censures of him and their unkind treatment (v. 14-30). It must be owned that Job, in all this, spoke much that was reasonable, but with a mixture of passion and human infirmity. And in this contest, as indeed in most contests, there was fault on both sides.
Відкрити джерело ↗6:9 At one time, both Moses and Elijah wished that God would kill them (Num 11:15; 1 Kgs 19:4).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“
А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“
І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!
бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
І в ті дні люди смерти шукатимуть, — та не зна́йдуть її! Померти вони захотять, — та втече від них смерть!