Йов 5:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Eliphaz, in the foregoing chapter, for the making good of his charge against Job, had vouched a word from heaven, sent him in a vision. In this chapter he appeals to those that bear record on earth, to the saints, the faithful witnesses of God's truth in all ages (Job 5:1). They will testify, I. That the sin of sinners is their ruin (Job 5:2-5). II. That yet affliction is the common lot of mankind (Job 5:6, Job 5:7). III. That when we are in affliction it is our wisdom and duty to apply to God, for he is able and ready to help us (Job 5:8-16). IV. That the afflictions which are borne well will end well; and Job particularly, if he would come to a better temper, might assure himself that God had great mercy in store for him (Job 5:17-27). So that he concludes his discourse in somewhat a better humour than he began it.
Відкрити джерело ↗5:9-16 Eliphaz’s doxology praised God as the wonder-working Creator and Sustainer of the universe (5:9-10) and as the righteous Judge who brings down the powerful and lifts up the poor (5:11-16). 5:9-10 Job’s region depended upon rain rather than irrigation (see 36:27-28).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Я промовив був: „Господи, май же Ти ми́лість до мене, ви́лікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відві́чний — Господь, що кі́нці землі Він створи́в? Він не зму́чується та не вто́млюється, і не збагне́нний розум Його.
О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
Хто́ ж то такий, що ховає пора́ду немудру? Тому я говорив, але не розумів. Це чудніше від мене, й не знаю його: