Йов 5:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Eliphaz, in the foregoing chapter, for the making good of his charge against Job, had vouched a word from heaven, sent him in a vision. In this chapter he appeals to those that bear record on earth, to the saints, the faithful witnesses of God's truth in all ages (Job 5:1). They will testify, I. That the sin of sinners is their ruin (Job 5:2-5). II. That yet affliction is the common lot of mankind (Job 5:6, Job 5:7). III. That when we are in affliction it is our wisdom and duty to apply to God, for he is able and ready to help us (Job 5:8-16). IV. That the afflictions which are borne well will end well; and Job particularly, if he would come to a better temper, might assure himself that God had great mercy in store for him (Job 5:17-27). So that he concludes his discourse in somewhat a better humour than he began it.
Відкрити джерело ↗5:8 To go to God meant lodging a formal appeal with God for assistance, counsel, or vindication, sometimes by way of repentance (Amos 5:4, 6) and possibly through a prophetic oracle (Gen 25:22; 1 Sam 9:9; 1 Kgs 22:8). • Job wanted to present his case to God (Job 13:3, 15, 18; 23:3-8), and later he attempted to do so (29:1–31:40).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному.
З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,