Йов 40:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Many humbling confounding questions God had put to Job, in the foregoing chapter; now, in this chapter, I. He demands an answer to them (Job 40:1, Job 40:2). II. Job submits in a humble silence (Job 40:3-5). III. God proceeds to reason with him, for his conviction, concerning the infinite distance and disproportion between him and God, showing that he was by no means an equal match for God. He challenges him (Job 40:6, Job 40:7) to vie with him, if he durst, for justice (Job 40:8), power (Job 40:9), majesty (Job 40:10), and dominion over the proud (Job 40:11-14), and he gives an instance of his power in one particular animal, here called "Behemoth," (Job 40:15-24).
Відкрити джерело ↗40:8 Job’s words (10:7; 27:2; 31:35-37) had angered Elihu (32:2; 34:5); now God himself challenged them.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.
І заповіт ваш із смертю пола́маний буде, а ваша умова з шео́лом не втри́мається: як пере́йде нищівна́ ка́ра, то вас вона сто́пче!
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмі́нить? А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її?
Замишляє лукавство язик твій, як та бритва наго́стрена ти, що чиниш обману!
А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував.
Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.
Попере́дня бо заповідь відкладається через не́міч її та некори́сність.