Йов 3:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
"You have heard of the patience of Job," says the apostle, Jam 5:11. So we have, and of his impatience too. We wondered that a man should be so patient as he was (ch. 1 and Job 2:1-13), but we wonder also that a good man should be so impatient as he is in this chapter, where we find him cursing his day, and, in passion, I. Complaining that he was born (Job 3:1-10). II. Complaining that he did not die as soon as he was born (Job 3:11-19). III. Complaining that his life was now continued when he was in misery (Job 3:20-26). In this it must be owned that Job sinned with his lips, and it is written, not for our imitation, but our admonition, that he who things he stands may take heed lest he fall.
Відкрити джерело ↗3:14 The dead were thought to continue their identities and social status after death. Perhaps Job wanted the world’s kings and prime ministers to acknowledge his own princely status (1:3).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
Горе тим, що долу́чують до́ма до до́му, а поле до поля прито́чують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите́ серед кра́ю!
Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність.
то зни́жу тебе ра́зом з тими, що сходять в могилу, до преда́внього люду, і в підзе́мній землі осаджу́ я тебе, як руїни відві́чні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізно́ву ти не засели́вся, і в країні живих більш не жив!
І спочив Соломон зо своїми батьками, і був похо́ваний у Місті Давида, батька свого, а замість нього зацарював син його Рехав'а́м.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
І руїни відві́чні сини твої позабудо́вують, поставиш осно́ви дові́чні, і будуть тебе називати: „Замуро́вник проло́му, напра́вник шляхів для посе́лення“!
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.