Йов 30:25
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
А коли ви цього́ не послу́хаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої го́рдости, й око моє проливатиме сльо́зи, і зайде́ться сльозою, бо ста́до Господнє займу́ть у поло́н!
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
I заплакав Ісус.
Цар заговорив та й сказав: „Чи ж це не вели́чний Вавилон, що я збудував його на дім царства мі́ццю поту́ги своєї та на славу моєї пишноти́?“
як написано: „Розси́пав та вбогим роздав, — Його праведність триває навіки!“
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.