Йов 29:16
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
After that excellent discourse concerning wisdom in the foregoing chapter Job sat down and paused awhile, not because he had talked himself out of breath, but because he would not, without the leave of the company, engross the talk to himself, but would give room for his friends, if they pleased, to make their remarks on what he had said; but they had nothing to say, and therefore, after he had recollected himself a little, he went on with his discourse concerning his own affairs, as recorded in this and the two following chapters, in which, I. He describes the height of the prosperity from which he had fallen. And, II. The depth of the adversity into which he had fallen; and this he does to move the pity of his friends, and to justify, or at least excuse, his own complaints. But then, III. To obviate his friends' censures of him, he makes a very ample and particular protestation of his own integrity notwithstanding. In this chapter he looks back to the days of his prosperity, and shows, 1. What comfort and satisfaction he had in his house and family (Job 29:1-6). 2. What a great deal of honour and power he had in his country, and what respect was paid him by all sorts of people (Job 29:7-10). 3. What abundance of good he did in his place, as a magistrate (Job 29:11-17). 4. What a just prospect he had of the continuance of his comfort at home (Job 29:18-20) and of his interest abroad (Job 29:21-25). All this he enlarges upon, to aggravate his present calamities; like Naomi, "I went out full," but am brought "home again empty."
Відкрити джерело ↗29:16 Job actively searched out and assisted strangers who needed help.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
І він вихо́вував Гадассу, вона ж Есте́р, дочку́ свого дя́дька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця ді́вчина була хорошої поста́ви та вродли́вого ви́гляду, а коли помер її ба́тько та мати її, Мордеха́й узяв її собі за дочку́.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
вийшли люди, сини велійяа́лові, з-поміж тебе, і звели́ з правдивої дороги ме́шканців свого міста, кажучи: „Ходімо ж, і служім іншим бога́м“, яких ви не знали,
І судили вони народ кожного ча́су. Справу трудну приносили Мойсеєві, а кожну малу справу — судили самі.
Отже, будьте наслідувачами Богові, як улю́блені діти,
Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.