Йов 22:18
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Eliphaz here leads on a third attack upon poor Job, in which Bildad followed him, but Zophar drew back, and quitted the field. It was one of the unhappinesses of Job, as it is of many an honest man, to be misunderstood by his friends. He had spoken of the prosperity of wicked men in this world as a mystery of Providence, but they took it for a reflection upon Providence, as countenancing their wickedness; and they reproached him accordingly. In this chapter, I. Eliphaz checks him for his complaints of God, and of his dealings with him, as if he thought God had done him wrong (Job 22:2-4). II. He charges him with many high crimes and misdemeanours, for which he supposes God was now punishing him. 1. Oppression and injustice (Job 22:5-11). 2. Atheism and infidelity (Job 22:12-14). III. He compares his case to that of the old world (Job 22:15-20). IV. He gives him very good counsel, assuring him that, if he would take it, God would return in mercy to him and he should return to his former prosperity (Job 22:21-30).
Відкрити джерело ↗22:18 I will have nothing to do with that kind of thinking: Eliphaz threw Job’s words back at him (21:16b).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
Ти їх посадив — і вони вкорени́лись, ростуть і прино́сять плоди́. Ти близьки́й в устах їхніх, та далекий від їхніх серде́ць.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.
Господь зубо́жує та збагачує, понижує Він та звели́чує.
Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків,
„Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,