Йов 1:16
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: „З неба спав Божий огонь, і спали́в ота́ру та слуг, та й пожер їх. А втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Second Messenger: 16 While he was yet speaking, another came, and said, The fire of God fell from heaven, and set fire to the sheep and servants, and consumed them; and I only am escaped alone to tell thee. The fire of God, which descends, is not a suitable expression for Samm (Schlottm.), that wind of the desert which often so suddenly destroys man and beast, although indeed it is indicated by certain atmospheric phenomena, appearing first of a yellow colour, which changes to a leaden hue and spreads through the atmosphere, so that the sun when at the brightest becomes a dark red. The writer, also, can scarcely have intended lightning (Rosenm., Hirz., Hahn), but rain of fire or brimstone, as with Sodom and Gomorrha, and as Kg1 18:38; Kg2 1:12.
Відкрити джерело ↗The history of Job begins here with an account, I. Of his great piety in general (Job 1:1), and in a particular instance (Job 1:5). II. Of his great prosperity (Job 1:2-4). III. Of the malice of Satan against him, and the permission he obtained to try his constancy (Job 1:6-12). IV. Of the surprising troubles that befel him, the ruin of his estate (Job 1:13-17), and the death of his children (Job 1:18, Job 1:19). V. Of his exemplary patience and piety under these troubles (Job 1:20-22). In all this he is set forth for an example of suffering affliction, from which no prosperity can secure us, but through which integrity and uprightness will preserve us.
Відкрити джерело ↗1:16 The fire of God . . . from heaven (20:26) might have been lightning (Lev 10:2; 1 Kgs 18:38; 2 Kgs 1:10-14), wildfire (Num 11:1-3), or volcanic activity (Gen 19:24).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І відповів Ілля та й сказав до нього: „Якщо я Божий чоловік, нехай зі́йде з неба огонь, і нехай пожере́ тебе та твою п'ятдесятку!“ І зійшов із неба Божий огонь, і поже́р його та його п'ятдесятку...
І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.
І спав Господній огонь, та й поже́р цілопа́лення, і дро́ва, і камі́ння, і по́рох, і ви́лизав воду, що в рові.
І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, — і вони повмирали перед Господнім лицем.
І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми́.
А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника: „А якщо я Божий чоловік, нехай зі́йде з неба огонь, і нехай пожере́ тебе та п'ятдесятку твою!“ І зійшов із неба огонь, і поже́р його та його п'ятдесятку...
І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на же́ртівнику цілопа́лення та товщ. А ввесь наро́д бачив це, — і закричали вони з радости, та й попа́дали на обличчя свої.
Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Господь Бог покликав судитись огнем, і поже́р той велику безо́дню, і ча́стку пожер.
І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!
Благайте Господа, і до́сить бути Божим грома́м та гра́дові! А я відпущу́ вас, і ви більше не зали́шитеся“.