Йов 16:7
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter begins Job's reply to that discourse of Eliphaz which we had in the foregoing chapter; it is but the second part of the same song of lamentation with which he had before bemoaned himself, and is set to the same melancholy tune. I. He upbraids his friends with their unkind usage of him (Job 16:1-5). II. He represents his own case as very deplorable upon all accounts (Job 16:6-16). III. He still holds fast his integrity, concerning which he appeals to God's righteous judgment from the unrighteous censures of his friends (Job 16:14-22).
Відкрити джерело ↗16:7 Job’s family here means his extended household, including his servants (1:15-19).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Господь Бог Мені дав мову впра́вну, щоб уміти зміцни́ти словом зму́ченого, Він щоранку пробу́джує, збу́джує ву́хо Мені, щоб слухати, мов учні.
то теж бити зачну́ Я тебе, пусто́шити тебе за гріхи́ твої.
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,