Йов 16:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
This chapter begins Job's reply to that discourse of Eliphaz which we had in the foregoing chapter; it is but the second part of the same song of lamentation with which he had before bemoaned himself, and is set to the same melancholy tune. I. He upbraids his friends with their unkind usage of him (Job 16:1-5). II. He represents his own case as very deplorable upon all accounts (Job 16:6-16). III. He still holds fast his integrity, concerning which he appeals to God's righteous judgment from the unrighteous censures of his friends (Job 16:14-22).
Відкрити джерело ↗16:4 Job might have wanted to shake his head in mockery or in horror (2 Kgs 19:21; Pss 22:7; 109:25; Isa 37:22; Jer 18:16; Lam 2:15; Matt 27:39).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“
Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Зако́н і Пророки.
Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!
Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.
Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом.
І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться.
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?