Поглиблений розбір

Йов 14:18

Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →

Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

Коментарі

Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.

Matthew Henry Bible Commentaryвірш 18

Job had turned from speaking to his friends, finding it to no purpose to reason with them, and here he goes on to speak to God and himself. He had reminded his friends of their frailty and mortality (Job 13:12); here he reminds himself of his own, and pleads it with God for some mitigation of his miseries. We have here an account, I. Of man's life, that it is, 1. Short (Job 14:1). 2. Sorrowful (Job 14:1). 3. Sinful (Job 14:4). 4. Stinted (Job 14:5, Job 14:14). II. Of man's death, that it puts a final period to our present life, to which we shall not again return (Job 14:7-12), that it hides us from the calamities of life (Job 14:13), destroys the hopes of life (Job 14:18, Job 14:19), sends us away from the business of life (Job 14:20), and keeps us in the dark concerning our relations in this life, how much soever we have formerly been in care about them (Job 14:21, Job 14:22), III. The use Job makes of all this. 1. He pleads it with God, who, he thought, was too strict and severe with him (Job 14:16, Job 14:17), begging that, in consideration of his frailty, he would not contend with him (Job 14:3), but grant him some respite (Job 14:6). 2. He engages himself to prepare for death (Job 14:14), and encourages himself to hope that it would be comfortable to him (Job 14:15). This chapter is proper for funeral solemnities; and serious meditations on it will help us both to get good by the death of others and to get ready for our own.

Відкрити джерело ↗

Перехресні посилання

Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.

Об'явлення 6:14ранг 7

І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць.

Йов 18:4ранг 4

О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?

Єремія 4:24ранг 3

Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!

Ісая 40:12ранг 2

Хто во́ди помі́ряв своєю долонею, а п'я́дею ви́міряв небо, і трети́ною міри обняв пил землі, і гори ті зва́жив ваго́ю, а взгі́р'я — шалька́ми?

Об'явлення 20:11ранг 2

І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшло́ся.

Об'явлення 8:8ранг 2

І засурми́в другий ангол, — і немов би велика гора, розпа́лена огнем, була вкинена в море. І третина мо́ря зробилася кров'ю,

Ісая 64:1ранг 2

О, коли б небеса́ Ти розде́р і зійшов, — перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри,

Євангелія від Матвія 27:51ранг 2

І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

Ісая 54:10ранг 2

Бо зру́шаться го́ри й холми́ захита́ються, та милість Моя не віді́йде від тебе, і заповіт Мого миру не захита́ється, каже твій милости́вець, Господь.

Твої роздуми