Йов 13:24
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Job here comes to make application of what he had said in the foregoing chapter; and now we have him not in so good a temper as he was in then: for, I. He is very bold with his friends, comparing himself with them, notwithstanding the mortifications he was under (Job 13:1, Job 13:2). Condemning them for their falsehood, their forwardness to judge, their partiality and deceitfulness under colour of pleading God's cause (Job 13:4-8), and threatening them with the judgments of God for their so doing (Job 13:9-12), desiring them to be silent (Job 13:5, Job 13:13, Job 13:17), and turning from them to God (Job 13:3). II. He is very bold with his God. 1. In some expressions his faith is very bold, yet that is not more bold than welcome (Job 13:15, Job 13:16, Job 13:18) But, 2. In other expressions his passion is rather too bold in expostulations with God concerning the deplorable condition he was in (Job 13:14, Job 13:19, etc.), complaining of the confusion he was in (Job 13:20-22), and the loss he was at to find out the sin that provoked God thus to afflict him, and in short of the rigour of God's proceedings against him (Job 13:23-28).
Відкрити джерело ↗13:24 God can turn away in wrath (Deut 31:18; Isa 54:8; Jer 33:5) or refuse to show friendship (Pss 30:7; 69:17; 102:2). • Job, perhaps playing on his own name (’iyyob), denied that he was God’s enemy (’oyeb).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін!
Безу́мний говорить у серці своїм: „Нема Бога!“ Зіпсу́лись вони, іобри́дливий чинять учинок, нема доброчи́нця!
І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду наді́ятись на Нього.
Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
І сказав Самуїл: „І на́що ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?