Йов 12:25
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
In this and the two following chapters we have Job's answer to Zophar's discourse, in which, as before, he first reasons with his friends (see Job 13:19) and then turns to his God, and directs his expostulations to him, from thence to the end of his discourse. In this chapter he addresses himself to his friends, and, I. He condemns what they had said of him, and the judgment they had given of his character (Job 12:1-5). II. He contradicts and confronts what they had said of the destruction of wicked people in this world, showing that they often prosper (Job 12:6-11). III. He consents to what they had said of the wisdom, power, and sovereignty of God, and the dominion of his providence over the children of men and all their affairs; he confirms this, and enlarges upon it (Job 12:12-25).
Відкрити джерело ↗12:25 Perhaps foolish counsel made the kings stagger like drunkards (12:17; see Isa 19:14); it resulted from “drinking” God’s wrath (Ps 75:8; Jer 25:15-27).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
Захиталась земля, немов п'я́ний, і ру́хається, мов нічлі́жний курінь, і вчинився над нею тяжки́м її гріх, і впала вона, й більш не встане!
Господь влив у нього дух о́дуру, і вони вчинили блудя́чим Єгипет в усякому чині його, як блу́дить п'яни́ця в блюво́ті своїй.
А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.
Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!
І будеш ти ма́цати в пі́вдень, як ма́цає сліпий у те́мряві, і не матимеш пово́дження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки ути́скуваний та грабо́ваний, та не буде кому боронити.
Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила.
І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.