Йов 10:20
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Job owns here that he was full of confusion (Job 10:15), and as he was so was his discourse: he knew not what to say, and perhaps sometimes scarcely knew what he said. In this chapter, I. He complains of the hardships he was under (Job 10:1-7), and then comforts himself with this, that he was in the hand of the God that made him, and pleads that (Job 10:8-13). II. He complains again of the severity of God's dealings with him (Job 10:14-17), and then comforts himself with this, that death would put an end to his troubles (Job 10:18-22).
Відкрити джерело ↗10:20-22 Earlier, Job had painted a fairly pleasant picture of Sheol (3:13-19); now he describes it as a land of darkness and utter gloom (see also 7:9-10; 14:7-22).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!