Неемія 2:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The king and the queen, who was sitting near him (שׁגל, Psa 45:10), grant him permission to depart after he has, in answer to their inquiry, fixed the period of his absence. Nehemiah makes the result of the conversation, "And it pleased the king," etc., follow immediately upon the question of the king and queen: For how long shall thy journey be, and when wilt thou return? before telling us what was his answer to this question, which is not brought in till afterwards, so that זמן לו ואתּנה must be understood as expressing: since I had determined the time.
Відкрити джерело ↗How Nehemiah wrestled with God and prevailed we read in the foregoing chapter; now here we are told how, like Jacob, he prevailed with men also, and so found that his prayers were heard and answered. I. He prevailed with the king to send him to Jerusalem with a commission to build a wall about it, and grant him what was necessary for it (Neh 2:1-8). II. He prevailed against the enemies that would have obstructed him in his journey (Neh 2:9-11) and laughed him out of his undertaking (Neh 2:19, Neh 2:20). III. He prevailed upon his own people to join with him in this good work, viewing the desolations of the walls (Neh 2:12-16) and then gaining them to lend every one a hand towards the rebuilding of them (Neh 2:17, Neh 2:18). Thus did God own him in the work to which he called him.
Відкрити джерело ↗2:6 How long will you be gone? (see 5:14): Nehemiah probably requested a short period of time initially, later asking for an extension.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя.
Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої.
І ста́неться, поки покли́чуть, то Я відпові́м, — вони будуть іще говорити, а Я вже почу́ю!
І руїни відві́чні сини твої позабудо́вують, поставиш осно́ви дові́чні, і будуть тебе називати: „Замуро́вник проло́му, напра́вник шляхів для посе́лення“!
І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога,
Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке́ до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що пра́гнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!“ А я був ча́шником царевим.
І вони забуду́ють руїни відві́чні, відбудують спусто́шення давні і відно́влять міста поруйно́вані, з роду в рід попусто́шені.