Ездра 7:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
сина Авішуї, сина Пінхаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика, —
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
II. The Return of Ezra the Scribe from Babylon to Jerusalem, and His Entry upon His Official Duties There - Ezr 7:1 In the seventh year of the reign of King Artaxerxes Longimanus, Ezra the priest and scribe returned with certain priests, Levites, and other Israelites from Babylon to Jerusalem, furnished with a royal commission to provide for the worship of God, and the observance of the law, according to the ordinance of God, by the community, Ezra 7 and 8. This mission he began to execute by sending way such heathen women as were married to Israelites.
Відкрити джерело ↗Ezra's precious name saluted us, at first, in the title of the book, but in the history we have not met with it till this chapter introduces him into public action in another reign, that of Artaxerxes. Zerubbabel and Jeshua we will suppose, by this time, to have grown old, if not gone off; nor do we hear any more of Haggai and Zechariah; they have finished their testimony. What shall become of the cause of God and Israel when these useful instruments are laid aside? Trust God, who has the residue of the Spirit, to raise up others in their room. Ezra here, and Nehemiah in the next book, are as serviceable in their days as those were in theirs. Here is, I. An account, in general, of Ezra himself, and of his expedition to Jerusalem for the public good (Ezr 7:1-10). II. A copy of the commission which Artaxerxes gave him (v. 11-26). III. His thankfulness to God for it (Ezr 7:27, Ezr 7:28). The next chapter will give us a more particular narrative of his associates, his journey, and his arrival at Jerusalem.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А начальник Левієвих начальників — Елеазар, син священика Ааро́на, що мав догляд над тими, хто пильнує сторо́жу святині.
І зробив Мойсе́й та священик Елеаза́р, як Господь наказав був Мойсе́єві.
А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спа́лений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи:
І Елеазар, син Ааронів, умер, і поховали його на верхі́в'ї Пінхаса, його сина, яке було́ йому да́не на Єфремовій горі.
А ось священик Амарія — голова над вами до всяких Господніх рече́й, а Завадія, син Ізмаїлів, володар Юдиного дому, — до всякої царевої речі, і писарі Левити — перед вами. Будьте міцні й зробіть, — і нехай буде Господь з добрим!“
Сини Мерарієві: Махлі та Муші. А оце Левієві ро́ди за їхніми батьками:
І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“.
А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.
І Мойсей промовляв до Ааро́на та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: „Візьміть хлі́бну жертву, полишену з огняни́х Господніх же́ртов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це — Найсвятіше.
І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: „Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, — щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, — увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спа́лення, що спалив Господь.