Ездра 3:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І не міг наро́д розпізнати голосу по́клику радости від голосу плачу́ народу, бо наро́д сильно викли́кував, а голос був чутий аж далеко.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Altar of Burnt-Offering Erected, the Feast of Tabernacles Celebrated, and the Foundations of the Temple Laid - Ezr 3:1-13 On the approach of the seventh month, the people assembled in Jerusalem to restore the altar of burnt-offering and the sacrificial worship, and to keep the feast of tabernacles (Ezr 3:1-7); and in the second month of the following year the foundations of the new temple were laid with due solemnity (Ezr 3:8-13). Comp. 1 Esdr. 5:46-62.
Відкрити джерело ↗In the close of the foregoing chapter we left Israel in their cities, but we may well imagine what a bad posture their affairs were in, the ground untilled, the cities in ruins, all out of order; but here we have an account of the early care they took about the re-establishment of religion among them. Thus did they lay the foundation well, and begin their work at the right end. I. They set up an altar, and offered sacrifices upon it, kept the feasts, and contributed towards the rebuilding of the temple (Ezr 3:1-7). II. They laid the foundation of the temple with a mixture of joy and sorrow (Ezr 3:8-13). This was the day of small things, which was not to be despised, Zac 4:10.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!
Признай їх за винних, о Боже, через свої за́міри хай упаду́ть, за їхні великі злочи́нства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що говорять: „Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його́ милосердя!“ що жертву хвали́ до Господнього дому приносять, бо Я поверну́ долю Кра́ю цього, як було напоча́тку, говорить Господь!
І вони прино́сили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки́ та діти, і аж дале́ко чута була радість Єрусалиму!
І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!
Хто́ ти, го́ро велика? Перед Зорова́велем ти станеш рівни́ною. І він винесе нарі́жного каменя при криках: Милість, милість йому́!“
І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.
І назвали ім'я́ того місця: Бохім, і прино́сили там жертви Господе́ві.