Ездра 3:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А коли клали осно́ву Господнього храму, то поставили облаче́нних священиків із су́рмами, а Левитів, Асафових синів, із цимба́лами, щоб сла́вити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The Altar of Burnt-Offering Erected, the Feast of Tabernacles Celebrated, and the Foundations of the Temple Laid - Ezr 3:1-13 On the approach of the seventh month, the people assembled in Jerusalem to restore the altar of burnt-offering and the sacrificial worship, and to keep the feast of tabernacles (Ezr 3:1-7); and in the second month of the following year the foundations of the new temple were laid with due solemnity (Ezr 3:8-13). Comp. 1 Esdr. 5:46-62.
Відкрити джерело ↗In the close of the foregoing chapter we left Israel in their cities, but we may well imagine what a bad posture their affairs were in, the ground untilled, the cities in ruins, all out of order; but here we have an account of the early care they took about the re-establishment of religion among them. Thus did they lay the foundation well, and begin their work at the right end. I. They set up an altar, and offered sacrifices upon it, kept the feasts, and contributed towards the rebuilding of the temple (Ezr 3:1-7). II. They laid the foundation of the temple with a mixture of joy and sorrow (Ezr 3:8-13). This was the day of small things, which was not to be despised, Zac 4:10.
Відкрити джерело ↗3:10-11 The music at this dedication ceremony sounded similar to the singing when Solomon first brought the Ark into the Temple (2 Chr 5:12-13). Both events caused the worshipers to givesing praise and thanks . . . to the Lord for his faithful covenant love and goodness. • as King David had prescribed: See 1 Chr 25:1-7.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Давид був зодя́гнений в одежу з вісо́ну, як і всі Левити, що не́сли ковчега, і співаки́, і Кенанія, зверхник но́шення і співакі́в, а на Давиді був ще й льняни́й ефо́д.
І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́,
А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, — сурми́ли в су́рми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя — придве́рні для ковчега.
А співаки́, Асафові сини, були на своїх місцях за нака́зом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царе́вого прозорли́вця, а придве́рні були при кожній брамі, — їм не треба було відхо́дити від своїх робі́т, бо їхні брати́ Левити нагото́вили їм.
і чотири тисячі придве́рних, і чотири тисячі тих, що славлять Господа на музичних знаря́ддях, „які я зробив на сла́влення“.
Тоді цар сказав до Доеґа: „Підійди ти, і вдар священиків!“ І підійшов ідуме́янин Доеґ, та й ударив священиків, — і вбив того дня вісімдеся́т і п'ять чоловіка, що носять лляно́го ефо́да.
Бо хто буде пого́рджувати днем малих рече́й? Але будуть ті́шитися, і будуть дивитись на теслярського виска́ в руці Зорова́веля ті се́меро, — Господні очі, що ходять по всій землі“.
А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами.