2-а хроніки 6:6
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The words with which Solomon celebrates this wondrous evidence of the divine favour, entirely coincide with the narrative in Kg1 8:12-21, except that in Ch2 6:5. the actual words of Solomon's speech are more completely given than in Kg1 8:16, where the words, "and I have not chosen a man to be prince over my people Israel, and I have chosen Jerusalem that my name might be there," are omitted. For the commentary on this address, see on Kg1 8:12-21.
Відкрити джерело ↗The glory of the Lord, in the vehicle of a thick cloud, having filled the house which Solomon built, by which God manifested his presence there, he immediately improves the opportunity, and addresses God, as a God now, in a peculiar manner, nigh at hand. I. He makes a solemn declaration of his intention in building this house, to the satisfaction of the people and the honour of God, both of whom he blessed (Ch2 6:1-11). II. He makes a solemn prayer to God that he would please graciously to accept and answer all the prayers that should be made in, or towards, that house (v. 12-42). This whole chapter we had before, with very little variation (1 Kings 8:12-53), to which it may not be amiss here to look back.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та вибрав Господь, Бог Ізраїлів, мене з усього дому батька мого, щоб бути царем над Ізраїлем навіки, бо Юду вибрав Він на володаря, а серед Юдиного дому — дім батька мого, а серед синів мого батька — мене уподо́бав Собі, щоб настанови́ти царем над усім Ізраїлем.
І зміцнився цар Рехав'ам в Єрусалимі й царював. А Рехав'ам був віку сорока́ й одного року, коли зацарював, і царював він сімнадцять літ в Єрусалимі, у тому́ місті, яке вибрав Господь зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб покласти там Своє Ймення. А ім'я́ його матері — аммонітка Наама.
І що́ відпові́сться наро́днім посла́м? — Що Сіона Господь заложи́в, і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його!
І сказав Господь до Самуїла: „Аж доки ти сумува́тимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Напо́вни рога свого оливою, та й іди, — пошлю тебе до віфлеє́млянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його“.