2-а хроніки 6:16
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The words with which Solomon celebrates this wondrous evidence of the divine favour, entirely coincide with the narrative in Kg1 8:12-21, except that in Ch2 6:5. the actual words of Solomon's speech are more completely given than in Kg1 8:16, where the words, "and I have not chosen a man to be prince over my people Israel, and I have chosen Jerusalem that my name might be there," are omitted. For the commentary on this address, see on Kg1 8:12-21.
Відкрити джерело ↗The glory of the Lord, in the vehicle of a thick cloud, having filled the house which Solomon built, by which God manifested his presence there, he immediately improves the opportunity, and addresses God, as a God now, in a peculiar manner, nigh at hand. I. He makes a solemn declaration of his intention in building this house, to the satisfaction of the people and the honour of God, both of whom he blessed (Ch2 6:1-11). II. He makes a solemn prayer to God that he would please graciously to accept and answer all the prayers that should be made in, or towards, that house (v. 12-42). This whole chapter we had before, with very little variation (1 Kings 8:12-53), to which it may not be amiss here to look back.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!
то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі!
Я кликав до Господа в го́рі своїм, — і Він мене ви́слухав, —
Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилю́ся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помно́жу їх, як лю́дську ота́ру!
коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́!
„Цей храм, що ти будуєш, — якщо ти ходи́тимеш Моїми уставами й постано́ви Мої бу́деш вико́нувати, і будеш дотри́мувати всі Мої за́повіді, щоб ними ходити, то Я ви́повню на тобі Своє слово, яке Я говорив був ба́тькові твоєму Давидові.