2-а хроніки 5:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
і було воно для сурмачі́в та співаків як одне, щоб подати один голос на хвалу́ та дяку Господе́ві, і як загримів голос на су́рмах, і на цимба́лах, і на музичних знаря́ддях, і як хвалили Господа: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“, — то дім, дім Господній наповнився хмарою!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Ch2 5:1 contains the conclusion of the account of the preparation of the sacred utensils as in Kg1 7:51, and with it also the whole account of the building of the temple is brought to an end. The ו before את־הכּסף and את־הזּהב corresponds to the Lat. et - et, both - and also. As to David's offerings, cf. Ch1 18:10 and Ch1 18:11; and on the whole matter, compare also the remarks on Kg1 7:51.
Відкрити джерело ↗The temple being built and furnished for God, we have here, I. Possession given to him, by bringing in the dedicated things (Ch2 5:1), but especially the ark, the token of his presence (Ch2 5:2-10). II. Possession taken by him, in a cloud (Ch2 5:11-14). For if any man open the door of his heart to God he will come in, Rev 3:20.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І відповіли вони хвало́ю та подякою Господе́ві, — „Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя“ на Ізраїля. А ввесь народ викли́кував гучни́м по́кликом, сла́влячи Господа за основу Господнього дому!
радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що говорять: „Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його́ милосердя!“ що жертву хвали́ до Господнього дому приносять, бо Я поверну́ долю Кра́ю цього, як було напоча́тку, говорить Господь!
А всі Ізраїлеві сини бачили, як схо́див огонь та Господня слава на храм той, і вони попа́дали обли́ччям до землі на підло́гу з камінних плит, і вклони́лися до землі, і дякували Господе́ві: „Добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!“
Слухай, — твої сторожі́ зняли голос, укупі співають, бо бачать вони око-в-о́ко, коли до Сіону Госпо́дь поверта́ється.
Хто таємно обчо́рнюв бли́жнього свого, — я зни́щу того́, високоо́кого й гордосе́рдого, — його не стерплю́!
І радився він з наро́дом, і поставив співакі́в для Господа, і вони хвалили вели́чність святости, коли йшли перед озбро́єними, і говорили: „Дякуйте Господу, бо навіки Його милосе́рдя!“
І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро́ собі й синам їхнім по них.
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
щоб ви однодушно, одними у́стами сла́вили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.