2-а хроніки 36:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А першого року Кіра, царя перського, коли спо́внилось слово Господнє, проре́чене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кі́ра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своє́му, а також на письмі, говорячи:
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
To point out still further how exactly God had fulfilled His word by the mouth of the prophet Jeremiah, it is in conclusion briefly mentioned that God, in the first year of Coresh king of Persia, stirred up the spirit of this king to cause a command to go forth in all his kingdom, that Jahve, the God of heaven, who had given him all the kingdoms of the earth, had commanded him to build again His temple in Jerusalem, and that whoever belonged to the people of God might go up to Jerusalem. With this comforting prospect for the future, the author of the Chronicle closes his consideration of the prae-exilic history of the people of God without completely communicating the contents of the royal edict of Cyrus, since he purposed to narrate the history of the restoration of Judah to their own land in a separate work. This we have in the book of Ezra, which commences by giving us the whole of the edict of Cyrus the king of the Persians (Ezr 1:1-3), and then narrates the return of a great part of the people to Jerusalem and Judah, the rebuilding of the temple, and the re-settlement in the land of their fathers of those who had returned.
Відкрити джерело ↗These last two verses of this book have a double aspect. 1. They look back to the prophecy of Jeremiah, and show how that was accomplished, Ch2 36:22. God had, by him, promised the restoring of the captives and the rebuilding of Jerusalem, at the end of seventy years; and that time to favour Sion, that set time, came at last. After a long and dark night the day-spring from on high visited them. God will be found true to every word he has spoken. 2. They look forward to the history of Ezra, which begins with the repetition of these last two verses. They are there the introduction to a pleasant story; here they are the conclusion of a very melancholy one; and so we learn from them that, though God's church be cast down, it is not cast off, though his people be corrected, they are not abandoned, though thrown into the furnace, yet not lost there, nor left there any longer than till the dross be separated. Though God contend long, he will not contend always. The Israel of God shall be fetched out of Babylon in due time, and even the dry bones made to live. It may be long first; but the vision is for an appointed time, and at the end it shall speak and not lie; therefore, though it tarry, wait for it.
Відкрити джерело ↗36:22-23 Chronicles concludes with the verses that form the introduction to Ezra. King Cyrus of Persia permitted the community of Judah to experience a new exodus, as proclaimed by the prophet Isaiah (Isa 40:1-11).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І станеться, як спо́вниться сімдеся́т літ, покара́ю Я вавилонського царя та цей люд, — говорить Господь, — за їхню провину, та халдейський край, — й оберну́ його на вічне спусто́шення.
Бо так промовляє Господь: По спо́вненні семидесяти́ літ Вавилону Я до вас завіта́ю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця.
щоб ви́повнилося Господнє слово, проре́чене Єреміїними устами, аж поки вподо́бає собі земля свої суботи, — по всі дні її спусто́шення святкува́ла вона суботи, щоб спо́внилися сімдеся́т літ.
За третього року Кіра, перського царя, було відкрите слово Даниїлові, що звався ім'я́м Валтасар, а слово це — правда та великий труд; і він зрозумів те слово, і мав зрозумі́ння того виді́ння.
І повставали го́лови ба́тьківських родів Юди та Веніямина, і священики, і Левити, аж до всякого, що Бог збудив духа його, щоб піти будувати дім Господа, що в Єрусалимі.
А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“
I збудив Господь на Єгорама духа филисти́млян та арабів, що при етіо́пах .
І збудив Господь духа Зорова́веля, сина Шалтіїлового, намісника Юдиного, і духа Ісуса, сина Єгосадака, великого священика, і духа всієї решти наро́ду, і вони поприхо́дили, і зробили роботу в домі Господа Саваота, їхнього Бога,
І проголоси́ли в Юді та в Єрусалимі прино́сити для Господа да́ток, що його встановив на Ізраїля в пустині Мойсей, Божий раб.
І вони постанови́ли оголоси́ти по всьому Ізраїлю від Беер-Шеви й аж до Дана, щоб прихо́дили справити Пасху для Господа, Ізраїлевого Бога, в Єрусалим, бо не часто робили її так, як написано.