2-а хроніки 34:27
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокори́вся перед лицем Бога свого, коли ти почув слова́ Його на це місце та на ме́шканців його, і ти впокори́вся перед лицем Моїм, і розде́р свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Before we see Judah and Jerusalem ruined we shall yet see some glorious years, while good Josiah sits at the helm. By his pious endeavours for reformation God tried them yet once more; if they had known in this their day, the day of their visitation, the things that belonged to their peace and improved them, their ruin might have been prevented. But after this reign they were hidden from their eyes, and the next reigns brought an utter desolation upon them. In this chapter we have, I. A general account of Josiah's character (Ch2 34:1, Ch2 34:2). II. His zeal to root out idolatry (Ch2 34:3-7). III. His care to repair the temple (Ch2 34:8-13). IV. The finding of the book of the law and the good use made of it (Ch2 34:14-28). V. The public reading of the law to the people and their renewing their covenant with God thereupon (Ch2 34:29-33). Much of this we had 2 Kings 22.
Відкрити джерело ↗34:27-28 King Josiah did not die in peace; he was killed by Pharaoh Neco II of Egypt (35:20-25). However, Josiah was buried in peace, meaning that the city of Jerusalem was at peace and exile did not come during Josiah’s reign. His repentant spirit averted immediate disaster.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії.
І сказав Господь до нього: „Перейди сере́диною міста, сере́диною Єрусалиму, і зроби зна́ка на чо́лах людей, що зідхають та стогнуть над усіма́ тими гидо́тами, що робляться в його сере́дині“.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
А як був він ути́скуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокори́вся перед лицем Бога своїх батьків.
І сталося, як цар почув слова́ книги Зако́ну, то розде́р свої шати...
І ста́неться, поки покли́чуть, то Я відпові́м, — вони будуть іще говорити, а Я вже почу́ю!
Таж усе це створи́ла рука Моя, і так все це ста́лось, говорить Госпо́дь! І при тому дивлюсь Я на вбо́гого та на розби́того духом, і на тремтя́чого над Моїм словом.
А коли Господь побачив, що вони впокори́лися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: „Упокори́лися вони, — не нищитиму їх, але́ дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусали́м через Шішака.
Бо так промовляє Високий і Підне́сений, повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння: Пробува́ю Я на Височині́ та в святи́ні, і з зла́маним та з упоко́реним, щоб оживля́ти духа скро́мних, і щоб оживля́ти серця згно́блених!
А молитва його, і як Він був убла́ганий, і ввесь його гріх та його спроневі́рення, і місця́, що побудував на них па́гірки й поставив Аста́рти та бовва́ни перед своїм упоко́ренням, — ось вони описані в словах його прозорли́вців.