2-а хроніки 30:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І сторожі́ все перехо́дили з міста до міста по кра́ю Єфремовому та Манасіїному й аж до Завуло́на. Та люди глузува́ли з них, і висміювали їх.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Destruction of the idols and the altars of the high places. Provisions for the ordering and maintenance of the temple worship, and the attendants upon it. - Ch2 31:1. At the conclusion of the festival, all the Israelites who had been present at the feast (הנּמצאים כּל־שׂראל to be understood as in Ch2 30:21) went into the cities of Judah, and destroyed all the idols, high places, and altars not only in Judah and Benjamin (the southern kingdom), but also in Ephraim and Manasseh (the domain of the ten tribes), utterly (עד־לככּה, cf. Ch2 24:10), and only then returned each to his home; cf. Kg2 18:4.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have an account of the solemn passover which Hezekiah kept in the first year of his reign. I. The consultation about it, and the resolution he and his people came to for the observance of it (Ch2 30:2-5). II. The invitation he sent to Judah and Israel to come and keep it (Ch2 30:1, Ch2 30:6-12). III. The joyful celebration of it (Ch2 30:13-27). By this the reformation, set on foot in the foregoing chapter, was greatly advanced and established, and that nail in God's holy place clenched.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Та вони соро́мили Божих послів, і пого́рджували їхніми слова́ми, і насміха́лися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку.
І пішли бігуни́ з листа́ми від царя та його зверхників по всьому Ізраїлі та Юдеї, та за нака́зом царя говорили: „Ізра́їлеві сини, верніться до Господа, Бога Авраамового, Ісакового та Ізраїлевого, — і Він пове́рнеться до останку, позосталого вам із руки асирійських царів.
І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.
І понапи́сував він листи́ в імені царя Ахашвероша, і поприпеча́тував пе́рснем царськи́м, і послав через гінці́в на ко́нях, які їздять на держа́вних ко́нях, ко́нях баски́х,
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
І були́ послані листи через гінці́в до всіх царськи́х окру́г, щоб були повигу́блювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старо́го, діти та жінки́ одного тринадцятого дня місяця дванадцятого, він місяць адар, а здо́бич по них пограбува́ти.
Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“