2-а хроніки 29:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Тепер на моєму серці лежить скла́сти заповіта з Господом, Ізра́їлевим Богом, — і нехай Він відве́рне від нас жар гніву Свого.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The celebration of the passover. - Ch2 30:1-12. The preparations for this celebration. - Ch2 30:1. Hezekiah invited all Israel and Judah to it; "and he also wrote letters to Ephraim and Manasseh," the two chief tribes of the northern kingdom, which here, as is manifest from Ch2 30:5, Ch2 30:10, are named instar omnium. But the whole sentence serves only to elucidate כּל־שׂראל על ישׁלה. To all Israel (of the ten tribes) he sent the invitation, and this he did by letters. The verse contains a general statement as to the matter, which is further described in what follows.
Відкрити джерело ↗We are here entering upon a pleasant scene, the good and glorious reign of Hezekiah, in which we shall find more of God and religion than perhaps in any of the good reigns we have yet met with; for he was a very zealous, devout, good man, none like him. In this chapter we have an account of the work of reformation which he set about with vigour immediately after his accession to the crown. Here is, I. His exhortation to the priests and Levites, when he put them in possession of the house of God again (Ch2 29:1-11). II. The care and pains which the Levites took to cleanse the temple, and put things in order there (Ch2 29:12-19). III. A solemn revival of God's ordinances that had been neglected, in which atonement was made for the sins of the last reign, and the wheels were set a-going again, to the great satisfaction of king and people (v. 20-36).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя пове́рнені, — щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забу́деться!
І склав Єгояда умову між собою й між усім наро́дом та між царем, щоб бути народом Господнім.
А тепер складімо заповіта нашому Богові, що випровадимо від себе всіх жінок та наро́джене від них, за радою пана нашого, та тих, хто тремти́ть перед заповіддю нашого Бога, і буде зро́блене за Зако́ном.
І не так, як наді́ялись ми, але віддали́ себе перш Господе́ві та нам із волі Божої,
А сьогодні вернулися ви та й зробили справедливе в очах Моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому, і склали заповіта перед лицем Моїм у тому домі, в якому кли́калось Ім'я́ Моє.
І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та доде́ржувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту.
Тільки не спинився Господь від ре́вности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огі́рчення, якими гніви́в Його Манасія.
І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надво́є теля та перейшли між його кавалками,